22 грудня 1862 році доктор Гурвич доповів на засіданні Харківського медичного товариства про відкриття в 20 верстах від Харкова джерела цілющої води в районі хутора Березового. У доповіді говорилося, що 21 хворий, за якими велося спостереження, від вживання Березівських вод або повністю видужували, або отримували значне полегшення.

В 1863 році в хутір Березово для вивчення цілющих властивостей води прибула комісія, до складу якої входили медичні «світила» того часу — лікарі Борисяк, Лямбль, Ланг, Фуртран, найвизначніші вчені-хіміки. Комісію очолював професор Харківського університету М. М. Бекетов.

За результатами дослідження комісія зазначила, що «хутір Березово розташований в приємній місцевості, в досить мальовничій долині, оточеній майже з усіх боків покритими молодим лісом пагорбами… Вода головного мінерального джерела, судячи з висновків професора М. М. Бекетова, виявляє найближчу схожість з водою джерела СПА (Бельгія). Джерела Березівського хутора можуть бути використані при тих же захворюваннях, при яких корисні води СПА».

Схвальний відгук комісії про Березівські води дав привід до утворення навколо них курорту, який пізніше був перетворений у здравницю.

І вже в 1864 році курорт «Березовські залізні води» прийняв перших відпочиваючих. Функціонував санаторій сезонно — з травня по вересень. У сезон 1864 на курорті відпочивало близько 30 осіб, на наступний рік — уже близько 60, потім — 150. У комплекс лікування входило пиття мінеральної води, мінеральні ванни, грязе- і кліматолікування.

У 1869 році створюється Перше Акціонерне товариство мінеральних вод поблизу хутора Березово. Статут цього товариства затверджується в Санкт-Петербурзі найвищим Указом імператора Олександра III. У складі акціонерів найвизначніші сановники імперії. Але справа, розпочата з таким розмахом, дуже швидко занепадає. Хутір продається з аукціону за борги.

У 1881 році хутір купляє нова власниця, поміщиця Гурова, «особа енергійна і з комерційною жилкою» — так її оцінювали сучасники. Вона проводить реконструкцію житлових приміщень, облаштовує їх камінами і печами, для опалювання в сиру і холодну погоду, змінює старі залізні ванни на цинкові, дерев’яні водопровідні труби на залізні, впорядковує територію. Організовується кумисолікування, групами приїжджають анемічні діти, ведуть прийом губернські лікарі, починається поставка води в аптечну мережу Харкова. На курорт їдуть сім’ями, іноді дачі знімають на ціле літо …

До 1882 року практикує на курорті доктор Бобін, а поміщиця має під своєю опікою вже близько 300 людей.

З енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона (1891р.). «При водах є два готелі і пансіон на 18 номерів першого рангу у двоповерховій будівлі, при якому знаходиться і курзал; в іншій будівлі 13 номерів для бідніших хворих і, крім того, 9 окремих дач на 3-8 кімнат. При закладі є постійний лікар з числа професорів Харківського університету, аптека, кумисний заклад, поштове і телеграфне відділення».

Вже з 1890 року вода з Березівського джерела газувалася та постачалася до царського двору, поширювалася в аптечній і торгових мережах Російської імперії. У радянський час цією водою забезпечували судна і підводні човни, що йшли в довге плавання.

Відлік сучасної історії курорту ведеться з 1920 року, коли органами радянської охорони здоров’я було розпочато роботи з відновлення майже повністю зруйнованого в роки революції санаторію.

З 1927 р. мінеральну воду почали розливати на заводі «Березівські мінеральні води». Будували його спеціальним чином — в безпосередній близькості до джерел. Саме таке розташування виробництва дозволяє зберегти всю повноту властивостей мінеральної води в кожній пляшці.

Влітку 1927 року відбудований санаторій прийняв на оздоровлення своїх перших сто чоловік відпочиваючих. До 1941 року курорт перейшов на цілорічне обслуговування і брав до 300 чоловік одночасно.

У роки Великої Вітчизняної війни курорту було завдано значних матеріальних збитків, обчислюють суму майже в 5,5 млн. рублів. Були зруйновані спальні корпуси, клуб, їдальня, водолікарня. Фактично курорт довелося відбудовувати заново. У перші повоєнні роки ліжковий фонд курорту становив — 125 ліжок взимку і 225 — влітку.

Інтенсивний розвиток курорту припадає на 70-ті рр. XX століття. Будуються сучасний лікувальний корпус, водолікарня, лікувально-плавальний басейн, спальні корпуси, клуб, їдальня.

Сьогодні у самому центрі курорту легко можна знайти двоповерхову дерев’яну будівлю, яка «важко» вписується в сучасну архітектуру. Споруда датується 1872 роком. Це одна з перших дач, в яких квартирувались і харчувались відпочиваючі. Не важко здогадатися, що це і є музей, в експозиції якого дбайливо зберігаються старовинні документи, листи і фотографії.

Березівські мінеральні води сьогодні — це 11 спальних упорядкованих корпусів з одно-, дво-, тримісними номерами і номерами категорії «Люкс». А саме корпус № 11 і є корпусом санаторію-профілакторію «Березовий гай» Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого.